Вітер холодний хитає дерева.
Гай надвечір стогне шумить.
Останні акорди осені - цю мить -
якось пережити треба.
І саду, і птахам, що до неба
летять, з надією погріти крила.
І моя душа до мене часто говорила
заплач, хоч струною одного нерва.
Відчуй! Присмак гіркоти і сліз,
Почуй! Як тихо зітхає вмираючи ліс.
Невже ти так, як він не чекаєш весни?
Бо вже скоро в душу постука мороз,
Вдихне тривогу... І тільки теплі сни -
Огорнуть. Дурманом солодким, мов наркоз.
29 Листопада 2017
