Зимова тиша чарі́вна, казкова
Теплослів'ям усіх обійме
Привітанням батьківського слова,
Неодмінно ласкаво пройме
Наші душі у дні-хуртовини,
Щоб захистити наш погляд дитини.
Аби відчули ми крицю надії,
В очах майбутнього сяйво добра
І сьогодення-історії хвилі
Не скувала крига-журба,
Та дні морозні очищенням стали
Того сумління, яке занедбали.
Важкість думок на дно не тягнула
Крихкий єдиний у всіх скарб-життя.
Та щирість теплі обійми розкрила,
Погляд відвертості – її буття.
У віхолах-снах віки промайнули,
Що нас навчали, аби ми збагнули.
Їх візерунки – інею подих,
Щось прикрашає, а щось псує.
Та неодмінним буде його дотик,
Як пора року, що настає
Завжди у свій час, не рахує години,
Щоб ми схаменулися, його зустріли.
2017р.
