Вкрились інеєм сосни, розкішні ялинки пухнасті.
Невеличкі кущі дописали зимовий пейзаж.
Сонний ліс спочиває під місячним сяйвом сріблястим,
А сніжинки кружляють, повільно танцюючи, вальс.
В білу ковдру пухнасту вдягнулась земля непомітно,
Щоб сховатись від лютих, цупких, крижаних холодів.
Колискову їй пісню наспівують зорі привітно,
Посилаючи промінь з далеких, безмежних світів.
А мороз-чародій розмальовує подихом вікна.
Кришталевим ажуром мережить скляні вітражі.
Дивовижні малюнки прозоро-небесно-блакитні
Повертають дитинство, казкові і райдужні сни.
Сніговик уві сні кличе з ним прогулятись у казку,
Де з вітриськом в обіймах танцює чаклунка-зима.
А прудкий Сніговій, проявивши несказану ласку,
Нагортає круті кучугури, немов жартома.
Загадково-містичні, з казкових царин, персонажі
Прилітають гуртом показати магічні дива.
Щоб побачити їх серед дивних, зимових пейзажів,
Вас запрошує в подорож сніжна, зимова пора.
12. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Дякую Вам, пані Оксано, що завітали. Я теж вже не дуже люблю холоди. Це з роками приходить. В молодості дуже раділа першому снігу. Але іноді зимові пейзажі заворожують. Особливо, коли природа вся вкривається інеєм.