В широкому засніженому полі,
Тихесенько струмочок гірський дзюркотить.
А над ним схилилась стара смерека
І додолу із шишки насіння летить.
Вітер крилате насіння піднімає ,
Та від дерева як найдальше несе,
Як пуховиком сніг його накриває.
І рано весною воно проросте.
А ті що в струмочок попадають
Вони до далеких берегів пливуть.
До кращого берега приб'ються
А може в чужому краю пропадуть...
Дивлюсь на гори, що видно вдалині,
Стоять поодинокі смереки сумні.
Швидко рік за роком для них минає
І багато подруг їх уже не має...
ЗІ СВЯТОМ!
