Ви призвичаїлись до щастя,
І стало буднями усе.
Чи й справді прийняте причастя
Стабільність вічну вам спасе?
Мить щастя маревом зникає,
А нам стрімкий безжальний час
Примарну пам'ять залишає,
Щоб чимось утішати нас.
Ви пам’ятаєте, як святом
Для вас ставала кожна мить,
Коли кохана просто рядом
Твоя усміхнена стоїть.
Коли, щоб просто розмовляти,
Не вистачало вам доби...
Навчись буденне цінувати
І святом кожну мить зроби.
