30 січня 2018 р. 15:06
Грань реальності
Жовте коло світіння в напівтемряві, відблиски спогадів - бліді тіні за спиною у тебе, у мене ... Світ фантазій. Це сон зараз або це нереальність?
Закінчаться дні січня, холодна порожнеча покине нас, по - весняному засвітить сонце, повисне кришталева бурульність, пробуджуючи новий день.Мрії січня. Що це зараз, скажи - міраж? Зникне він, обірветься бачення моє, і сльоза знову застигне на щоці від неможливості втілення своїх надій в реальність буття. Так було завжди. Сталість самообману. Упізнавче...Старе ... Зітхнеш лише, коли міражі тебе покинуть. Захочеш притулитися гарячим чолом до вікна, остудити голову, і зовсім поруч, за склом, побачити реальний світ: мете завірюха, знову ховає до тебе дорогу .. Лишається одне - у черговий раз довести собі очевидне: казки живуть лише в книжках дитинства, а воно давно вже покинуло тебе ... Казки твої - сни.
Але свічки продовжують горіти між нами.І погляд твій став якимось вологим ... Чому? Я заплющую очі, прощаючись з тобою. Чому ж не гаснуть свічки? Скажи, невже це реальність?
Редагувати
