О, скільки, вас, розстріляних поетів
За слово правди вкраїнської землі.
І скільки недописаних куплетів
Чорнилами саме власної крові’.
А скільки книг не бачить житнє поле
І сонцем налите небо голубе.
В архівах десь припали пилом долі
В охранці царській й архівах КеДеБе.
Москва у трясці, як почує мову
Тараса, Лесі чи Стуса Василя,
Чи пісню поля з вітром світанкову –
Відразу гарматами по ній стріля.
Ні куль не вистачить, ні казематів,
Аби заставить слова всі замовчать.
Нові вірші встають нових поетів
І, як птиці, всі по Всесвіту летять.
Не подолати слово України,
Що матерями у спадщину дано.
Поети – будьмо сильні і єдині,
Бо наше слово, як молоде вино!
02.02.2018 р.