Зіграє тихо за вікном вітрами млосний день,
Присяде дощ знов за столом, співатиме пісень,
Зітхну із ним, свіча згорить- за річчю знову ніч,
Пригублю зорями вина, не стулю смаком віч.
Терпкий туман торкне плеча, в нім музика моя,
У ній зітхає карусель, де знову ти і я,
Відлуння примх, відлуння сну- нова у нім гроза,
Де за вікном жевріє день і бухне в нім лоза.
В нім запалю вогні зірок, в них сірість одцвіте,
В дощі усе знов оживе- і сіре, і святе,
Зітхну із ним, свіча згорить у ніч, холодну ніч,
Знов за вікном жевріє день- зіп'ю любов із віч.
Картина Анатолій Марчук- Світло у вікні
Картина-ностальгія,тому й вірш із минулилого й про минуле...
Київ. Кінець дев'яностих.Кафе в "Арсена".
Ви і дощ-посланці небес.
Нас проводжала мелодія Джо Дассена
"Коли б не було табе".
Парасолька одна на двох...і поцілунок -
Ваша легка антреприза.
А у мене і досі на кожен відлунок
Гіпертонічна криза.