Дівчина-студентка. Її позивний — Перемога.
У таборі в нас під ВР помагала на кухні.
Листівки тепер роздає. З допомогою Бога
І помічників отаких банда злодіїв рухне.
Спитав перехожий: «Напевно, це донечка ваша?»
І я відповів: «Так». І геть не збрехав, бо народ мій —
Родина моя. І я так переймаюся важко
Тим, як його гноблять бандити мальдивсько-курортні.
Для неї — цієї сім'ї — я борюсь за майбутнє
(Майбутнє моє є вже поза минущого світу).
І добре, що в цій боротьбі завжди поруч присутнє
Нове покоління оце небайдуже — ці діти.
07.02.2017
Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html