Релігія — це, як і атеїзм,
Не щось духовне, це матеріальне.
Хоча духовна справжня ціль її,
Хто ціль цю усвідомлює реально?
Не до релігії — до Бога ми
Душею прив'язатися повинні,
Зв'язати з Ним свої серця, уми.
На це не здатні віслюки і свині,
Але для цього все життя людське
Призначене, це місія людини.
Людське життя коштовне отаке,
Бо Божого життя воно частина,
Якщо живеться з Богом і Йому
Присвячене, від Нього невід'ємне.
А всі проблеми маєм ми тому,
Що, як тварини, живемо даремно.
Ми живемо сліпі, немов кроти,
Бо бачити без сонця неможливо.
Бог — наче сонце. Отже, брате, ти
Себе з Ним пов'яжи і будь щасливим.
Бо без стосунків з Ним ми є пусті.
Їх брак утворює безмежні діри,
Безмежну порожнечу у житті.
Це не питання віри чи невіри —
Бог є реальність, незалежна від
Релігії, світогляду твойого.
І брак стосунків з Ним — причина бід
Усіх, бо розум ми черпаємо у Нього.
Практичність, мудрість, чесність і любов,
Незламність, щастя, непорушний спокій
В твоє життя ніяк не прийдуть, Бог
Не прийде у твоє життя допоки.
Проблеми всі — від того, що Його,
Того, хто всі мотузочки тримає,
Ми не враховуємо. Ось чого
Життя в нас надтекучості не має,
Ось через що у нас усі тертя
З собою, з іншими, з усім творінням,
Ось через що у нас усе життя
Є цілковитим непорозумінням.
28.05.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
ID:
776057
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.02.2018 18:45:29
© дата внесення змiн: 09.02.2018 18:45:29
автор: Петро Рух
Вкажіть причину вашої скарги
|
