Ти вже прийшов... Я ж так тебе чекав,
Вдивляючись крізь сніжні заметілі
Шукав, в надії, що наступить час
І ти як завжди все-таки увійдеш,
У моє серце й в нім розтопиш лід,
Зігрієш врешті, бо ж уже несила
Терпіти холоду такий неспинний гніт
І вкотре ранити свого натхнення крила
Об гострі леза лютих, мерзлих криг,
То ж освіти ласкавістю проміння
Уже нової, жданої пори
І подаруй душі нове горіння,
Мій друже Березню, предвіснику Весни!
