Чому набат не чути із дзвіниці?
Чому нема в байдужості межі?
Вже ж брехуни, негідники, злочинці
Усюди у провладній мережі
Знов леді «Ю» І знов знайомі пики.
Обіцянки – цяцянки, підлість, лесть.
Брехливі, лицемірні та дволикі.
В яких відсутні совість, гідність, честь.
Знов безліч обіцяльників як завше.
Бо манить всіх до себе булава.
І знов себе брехнею прилизавши.
Із уст лукавих наче мед слова.
Та в Україні, це з нас кожен знає-
Брехня, вона і Бог, вона і цар
Брехня веде, керує, направляє
Вона в нас повноправний володар
Брехня у нас це і Верховна рада.
Брехня , вона і центрі й на містах
І виконавча, і центральна влада
Тому у нас країні цей рейвах *
Не збудуться благання і надії
На краще сподіватися дарма
Допоки олігархи та злодії
При владі будуть та біля керма.
Вже час прийшов відкинути покору
Пліч-опліч грізною стіною стать
Та корумповану провладну свору
Мітлою драною від влади гнать.
Рейвах - безлад