Вже лист осінній опадає,
мягким лягає покривалом на поріг.
В останньому танку кружляє,
багряно стелиться до ніг.
У тому танці наші долі,
танцюють в парі мов птахи у небесах.
Що восени у вирій відлітають,
й весною повертаються назад.
І нас у танці закружило,
як та журба з дощем танцює вальс
В цих кольорах осінніх наше щастя
лише кохання не покидало б нас.
Мелодію з дощем співає вітер,
Не повернеться більше юності жага.
І кольором усе багряно-жовтим вкрито,
Вже Літа більш не вернеться пора.
Руслана Ліщинська-Солецька.
14 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
ГАРНО! 
