Ісусе Христе, любове моя, Царю царів,
Спасе і Володарю гір, рік, морів, святих сил і небесних,
Господи і Боже, Тобі і Цариці Небесній,
надії нашого спасіння, присвячую
1
Ти виліз з м’яса —
тобі стало ясно?
Життя чудове?
Життя прекрасне?
Кому ще ясність? —
Ще ясність правди?
Хто цьому радий?
Ще й мені радий…
Трястись
Платить
І знать про себе правду?
Ти виріксь м’яса —
Й тобі стало ясно?
Ти зрікся — чи не зріксь?
Й тобі прекрасно?
І що робити є?
Є що робити?
На гору йти —
Чи далі всіх дурити?
Чому ж шумлять і далі на віках:
«Зупиніть Шевчука!!»
«Він же нам стане
Правду говорити!»
«Як з таким жити?
Христом — як скарбом жити??»
«Або встануть і Чіна й Індія
Й спиниться все у віках —
Або грунтом усім
зупинім Шевчука!»
«Він же серце торка…»
«А Вона — океан — океанище!»
«І Вона обняла козака!» —
«А він виліз з усюд,
Це він виліз усюди,
Це мікрон, це ніхто,
А він мнеться у Неї в боках».
«Цей —
Він гласом розсовує груди
і душу і чудо.
Що він серце вийма?
Тільки Нею зайнявсь?!
Є причал, є прибій, є — піна,
і — пеня!
Гавроня!
Гайвороння!
Гайня! Гайвоня!!
І що Нею він нам
З Океану впихає?
Крах судів, вікон крах,
Крах — панів,
Крах — вікам!
Зупиніть Шевчука!!»
2
Ну й таки неприлично:
Який у вас страх!
3
На північ вашу
Я приніс
Півдня мохнатість!
Сливе, що всі
Не у Її боках:
Художньо? — це худоба у баках…
Їй океан — бокал!
І слухаю вашу бігню — і я
Пишу сонати…
Її сонати,
Всі сонати! —
Складають руки
Мов для впірнань…
Я — для ривка!!
Дорослим став,
А всі ще дітки.
Всі — свідки…
Свідки.
Свідки.
Свідки.
Пісня без музики.
Слова.
Слова.
Слова.
Південь прийшов! —
Любов прийшла…
І музика
І музика
Трива.
(Тривка!)
Трива.
Що ж!
В океані без води —
То не ви плавали, бува?
Сухість! Бррр... брехня.
Сухість — слова
Сухість — бокал…
Сухість на дні.
Не плавало, бува?
Тут ! — Океан!!
Єврейський жбан,
Втрачений для євреїв жбан!
де кран?
Це — Океан!!
Це змаг!!
Змаг — Неба із землею!
Євреїв — з небесами,
Тигрів, бен Ладена — із чудесами
Всього — що буде тут родитись
Того — що буде тут ходити
Шелескать — морем
Володіти — днами
Бандитів, ерудитів
Троглодитів
Що пісками
це випірнатимуть між снами
Цунамі
Реву хвиль — і паразитів!
Все музика, якщо — у вжиток...
Снів
Христа знайдуть , любити
4
По горах ходжу:
Я Тобі подібний
Сам монастир собі
Сам преподібний
Що вітер
Хмару віднесе —
Що ж, її норма…
Безсмертні смисли п’ю
В безсмертних формах…
Однак я — безподібний!..
Сам я — любов Твоя
Як здібний — здібний
І ось любов —
Й на Тебе лиш подібний…
А гори йдуть!
Та мовлять: Він вертається…
Це Його слово є!
Круг — розвертається…
І мов — без плоті
Бо пронизаний Любов’ю —
Тобою!
5
Ба! N-вжиток.
Бандитовжиток?! —
Це слова,
З яких не зможуть вийти.
Ерудити — гірш бува:
Без любові промине...
Все —
Лиш би не любов
І не любити!..
6
Згадай, Боже, мене,
Коли прийдеш
У Царство, що Твоє.
І не уславлюю
Щасливий
Тут кінець…
А дух — Тебе
І світ Твій воспоє.
І музика жиє,
Слово — жиє.
Любов жиє — всьому вінець!
Любов у правді — воспоє!
Правда — чи є?
Їй-богу, що —
в Єрусалим Твій проженуть!!
І це — Твоє!
7
Вернувсь.
«Та ясно! Він, Вона — і цей жиє…»
«У нього вічно — Він, Вона, і
світ жиє».
Розполовинені!!
А вам так хто
із Ними жити не дає??
17.9.2011, ранок
ID:
784982
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 29.03.2018 10:00:28
© дата внесення змiн: 29.03.2018 10:00:28
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
