Між нами бу́дуть відстані та час,
Тривога, біль і гіркота розлуки,
З'єднає доля й знов розлучить нас,
Літатимуть у небі хижі круки.
У час непевний, повний горя й суму,
Згадайте, люди, про близьки́х людей,
Бо серце кожне має власну думу,
Йому затісно в о́бширах грудей.
Між нами будуть блискавки та гро́зи,
Розлука тишу навпіл розітне,
І згасне сонце, і прийдуть морози,
Про щастя спогад уночі сяйне.
Комусь мене ніколи не забути,
Хтось любить, хтось ненавидить мене,
Хтось просто хоче завжди поряд бути,
А хтось від себе почуття жене.
Мене хтось завжди бачить уві сні,
Колись і я когось у нім зустріну,
Дарує сонце лиш одній мені,
А хтось ножі чомусь готує й міну.
Я вдячна всім без винятку, вагань,
Людей нема ні гарних, ні поганих,
Людина кожна - це мільйон страждань,
Мільйон хвилин щасливо-безталанних.
