Знов черешня цвіте біля вікон моїх білим цвітом.
З року в рік, з року в рік одягається в білу фату.
Непомітно зросли, ще недавно, малесенькі діти
і зустріли магічної юності першу весну.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Крізь віконце дивлюсь на вбрання білосніжно-квіткове.
Заворожує погляд його дивовижна краса.
Десь завіялись вітром літа́ молоді, світанкові,
а натомість, стоїть на порозі пора золота.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Не вернути літа, хоч весна повернулася знову.
Не обіймуть батьки, може прийдуть колись уві сні.
А черешня цвіте. Я веду з нею потай розмову
про дорогу життя, що призначила доля мені.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
24. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
https://www.facebook.com/100001737364417/videos/2990278547706695/
