У чому суть, чому живемо на цім світі ми?
Хтось знає відповідь, хтось ні.
Нам хочеться все мати, гарно жити,
і по дрібницях не тужити,
але, багато є ''але''.
Не бачимо самих себе ми, вбиваємо,
збиваємо словами аж до смерті...
Воюємо, говоримо, не думаємо ,
а потім гинемо, і плачемо,
злітаємо до неба аж...
Крадемо ми , махлюємо ,
лиш дивимось крізь призму
мрій й пустих надій.
Забули ми, байдуже нам і те ,
що маємо любити ми .
Ще маємо радіти і з вірою
десь в майбуття летіти...
Ще маєм дякувати ,
й ніколи у світі не плакати...
Кохати маємо ми, і палко так,
і ніжно й чесно, усе робити безкорисно
й взамін нічого не чекать...
Забули ми, що жити маємо , а не лиш
рахувати свої дні.
Життя ж пройде , й не вернеться кохання,
і дружба, й молоді роки...
Усе пройде ,нічого не вернеться...
Не забуваймо - нам ще треба ЖИТИ!!
