* * *
Про що не згадую – писав,
Чи тої пам’яті так мало.
Як вітер в травах заблукав
Й роса на сонці вигравала.
То було іншою весною,
Котра давно вже відцвіла.
Де ми зустрілися з тобою,
Яка ж красива ти була.
Знайти би квітку й порівняти,
Яка лиш тільки розквітає.
Найбільше щастя, то кохати,
Того, що серце забажає.
Прийшла весна, щоб відбутись,
Бо час спливає лиш до літа.
Як нам у юність повернутись,
В ту, що серпанком оповита.
Щоб доля дала шанс зустрітись
Й за руки взявши, провела
На ту стежину де нам жити,
А ти, щоб квіткою цвіла
Через усі літа прийдешні,
Як іній скроні посріблить.
Чи лиш згадаю все нарешті
Чи то лиш буде тільки мить.
Що лиш було чи не відбулось,
Чи десь там в мріях залишилось.
І скільки б весен не минуло,
Одна назавжди залишилась.
30.05.2015 (Михайло Чир)
