І знову подалася у світи.
Поріг сльозами вмила на прощання,
Просила: «Тихо, серце, не тремти,
Не перший раз, дасть Бог, і не останній».
Онука з болем сперлась на плече,
Онучок ноги обіймав журливо.
А погляд донечки…Як він пече! –
Не все сказала, не договорила.
Грошима залатала кілька дір,
Сяк-так здоров’я підремонтувала,
Всім сумнівам, думкам наперекір,
З порожнім гаманцем помандрувала.
Ні тут, ні там, ні вдома, ні в гостях,
Не молода, та й не пенсіонерка –
З крилом пробитим перелітний птах.
Ой як гірчить солодка та цукерка!..
ні тут ні там...
