Під тридцять спека, не повітря—перкаль…
Мліє літо під безмежною синню.
Калина складає ярку́ пектораль,
Розморений плющ приліг попідтинню.
Загляне світило в кожну шпарину,
Нанoсить рум’яна вишням на щічки,
Цілує довкруж й найменшу рослину
На клумбі, в саду, в полях, біля річки.
Добріє світ від небесного світла
І пахне медом, суничним нектаром.
У наших серцях надія розквітла,
Що мир поверне́ться вже незабаром.
Притисне мама синочка до серця,
Світитимуть радість сплакані очі.
Нехай те сонце у небі сміється,
Та більшого щастя ненька не хоче.
Дуже гарно, Валічко!
Притисне мама синочка до серця,
Світитимуть радість сплакані очі.
Нехай те сонце у небі сміється,
Та більшого щастя ненька не хоче
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
