Чорноокі вишеньки, які ви вродливі,
Наче молоді жіночки свіжі та звабливі.
Пам'ятаю вас юнками в білому цвіту –
Липким листячком вкривали свою наготу.
А тепер хизуєтесь чорними очима,
Немов просите усіх: «Не проходьте мимо!
Які ми солоденькі, ніжні, соковиті,
Які гарнесенькі і смачні сонцем–дощем вмиті!»
За ягодами листя вже не дуже видко,
Червневі дні довгі – вони спіють швидко.
Бач, колись торкалися їх «фати» лиш очі,
І тепер ці ягоди тепла руки хочуть.
