Ниточка біла, ниточка чорна –
Кожному з нас доля тче полотно.
І на це диво місяць сріблястий
Дивиться з зорями через вікно.
Ниточку правди, ниточку кривди
Глиця з основою перепліта.
І в цих узорах доля кодує
Миті, години, дні, тижні, літа…
Ниточки щастя, жалю та горя,
Віри, надії, кохання, біди,
Нитки здоров’я, вроди, достатку
Спритно вона запліта у ряди.
Десь нитки ляжуть рівно і гладко,
Десь часто рвуться – ґудзок на ґудзку.
Й не забуває доленька дати
Ще й талани, що висять на гвіздку.
Ниточка чорна, ниточка біла…
Йде із верстата життя полотно.
Трішки веселе, трішки журливе -
Кожному виткане власне панно.
