Коли захоплює імла
Й усе неначе, у тумані,
Коли любов, ще не пішла
І серце рве твоє дихáння,
Образа губиться в словах
І почуття... Ні, не згорають,
Вони томляться та не раз,
Страждаючи від болю, ранять,
Вбивають віру, б'ють в нутро
Та вивертають часом душу,
Шепоче відчай: "Це було...
Допоки, ще терпіти мушу?"
Й здається: "Ось вона прийшла...
Стоїть чекаючи... Розлука..."
Аж раптом звідкись, у очах
Крізь біль, народжується в муках,
Гаряча, пристрастна іскра,
Імлу розсіявши останню,
Якщо любов колись прийшла,
Не розлучаються, в коханні...