Лабіринти людських ілюзій…
Вхід і вихід у кожного свій,
Хось хотів прихистити би музу,
Хтось складав уже мрії в сувій.
У спорудах камінних помешкань,
Сходи стерті мільйонами ніг,
Тут лишали сліди чиїсь мешти,
Хто прийшов, чи пішов за поріг.
Тут ходили і заздрісні люди,
Ще бували байдужі і злі,
Ну, а деякі вірили в чудо,
З тим і жили допоки земні…
Хтось до слави драбиною пнувся,
Хтось сходини долав до небес,
Хтось доповз, бо упав чи спіткнувся,
Пильнував інший свій інтерес .
А поет напридумував віршів
Про любов, лиш єдину, земну,
(Не вартує нічого щось інше),
Це комусь може і в новину…
