...свої думки ми виставляєм не обабіч
і стримуєм себе, не раз по раз
ховаєм очі, посмішки - незрячі,
і крок наступний попереднім став
згасає сонце. Де тепер шукати,
на самоті і морок буде гамувати
наш час - до ранку дотерпи,
не ти є сам - а безліч безталанних
от там біда, зажуриться нещасний
а Рима друг - вона мене спаса
думками ми щасливі і словами
і потайки щасливіших нема...