Нема ціннішого у світі, ніж життя,
Життя Батьків, які тебе зростили.
Ще з малечку ростили те дитя,
Виховували, інколи сварили.
Навчали мові, жестам і життю,
Навчали як у світі треба жити,
Що є собою зло, а що – добро,
Що варто, а що ні, робити.
Коли ми падали чи бігли уперед
Завжди пліч-о-пліч думкою із нами.
Й коли до смерті залишалась мить -
Вони навколішках до Бога з молитвами.
Коли, здавалося, немає вороття -
Відкриті двері батьківського дому.
Бальзам найкращий - Мамина рука
І Татине суворе вільне слово.
Нема ціннішого у світі, ніж життя,
Життя батьків, які тебе зростили.
Які вкладали душу в те дитя,
Яке уже навіки полюбили
Ми губимось в буденності щодня,
Буває, забуваємо важливе -
«Спасибі, Мамо, Тато, за життя,
Спасибі, що мене зростили».
ID:
827511
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.03.2019 00:33:25
© дата внесення змiн: 03.03.2019 00:33:25
автор: несвідомий
Вкажіть причину вашої скарги
|
