Він бачив війни обличчя,
Де смерть і каліцтво, й кров…
В Донбас його помста кличе
Й синівська свята любов
До матері України,
Що встала таки з колін
І втрапила у… руїни,
Тривожить по другу дзвін.
Він смерть бачив надто близько
Не раз і не два – сто раз,
Війна – то не є колиска –
Прозрінь настає пора.
І страх залишив удома,
В бою щоб не заважав,
І молить знов Бога й долю
Сміливця-бійця душа.
Він знає війну в обличчя,
Бо з нею бував на «ти»,
Для нього вона незвична,
Навпроти – черстві кати.
Та встав він за землю отчу,
Важлива для нього честь,
Боротись за волю хоче.
Козацька в нім кров тече.
26.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
