Буває,хочу просто здатись
Не йти вже далі й не боротись,
забути мрії і мету...
Але от щось не дозволяє,
у голові моїй гуляє,
із розуму зійти не дасть...
Коли душа сумно ридає,
а серце ніби у сльозах,
згадаю все,для чого йшла...
Чого я прагнула, жила цим,
стискала руки в кулаки,
і попри біди й негаразди
продовжувала завжди йти...
І просто здатись?
Неможливо,хоч як би сумно
не було, живу я раз у цьому світі,
не поверну назад роки...
І розумію, час промчить,
так швидко,що і не оглянусь...
Тоді буде дорогоцінна кожна мить...
І не заберу я із собою ніяких грошей,
яхт,будинків...
Заберу душу й буду далі жить ....
P:Sдрузі не гоніться за багатствами,грошима,ми нічого не заберемо з собою... Але повинні використати протягом життя багатства з якоюсь ціллю, втілити свою найзаповітнішу мрію, зробити все,щоб працювати тим,ким хочеш...Врешті решт на даний час підтримати хлопців на війні, віднести іграшок у дитячі будинки, вкласти матеріальне багатство у власний розвиток,що буде нам корисним, а не розтрачати на дорогі лахміття й бренди... За життя головне заслужити щастя, й не забруднити власну душу злом,презирством і жорстокістю...
