Я буду для когось прісною
Сухою і просто не я
Немов би Сахара з своїми пісками
Обійми мої притуляють тебе
Нестерпне мовчання покрите снігами
Кілометрами вбитих доріг
Слова то пусті глеки
Які потребують води
Мені відійти?
Мені б відійти!
І щоб не побачив
І щоб не почув
І не пробачай
Не потребую
Цілуй життя солодкими вустами
Малюй на капоті «лав ю»
Втечи від себе, помовчи
Сьогодні туман і просто на вечір
Націлені очі мої
Комети
Рахую важливі моменти на раз
То буде тоді зорепад
А буде на два
То буде той вечір
Де тіло гаряче на білий матрац
Цілую в плече і заплачу на раз
Обійми твої як асфальт
Намертво, без жодних «втекти»
І жаадно брати
Без жодних «без сил»
І надто часто з тобою була я не я
Ти казав в тому шось є.
А в тому і справді шось було, так апріорі
Та й космоси ще досі тремтять від напруги,
на перетинах
Наших
Шляхів
і зривається все як колись і летить
Що куда
Непередбачувано/грубо/захланно і гучно
І кожна зустріч-феєрверк
Давай взірвемось, набери..
