як зустрінеться тобі осінь небоока
розкажи, що у грудні народжений він
і зіп’явся на ноги, і споєний соком
в дивовижнім сузір’ї незміряних гір
як зустрінеться тобі осінь небоока
тисни гальма, ставай на узбіччя
слухай вірші про вічність глибоку
і очами люби її смажене листя
непотрібно нікому чекати весну
склить мороз поціловані осінню руки
розкажи їй про нього, про ваше “прощу”
про ніжність і холод, про щастя “бути”
даремно, що осінь в мовчанні завзята
проведе тебе в світ тихим лагідним кроком
і почуєтесь ви, і будете друзі
зрозумівши життя ненароком