Дивлюсь на світ наш, і гадаю:
Чи я здурів? Чи щось незнаю?
Не розумію, дурень я,
І дивна думка є моя?
Бо так у нас вже повелося,
Жінкам ховатись довелося.
Чоловіків все не пускать,
Щоб "бляддю" не могли назвать,
А мужикам же, дивне діло,
Поводитись так можна сміло
І блядувати на всі боки,
І мати гордість, не мороки.
"Уже звалив я сто дівчат!"
"Ото красава" всі кричат.
Та, мужики, скажу я вам
(і думаю я так не сам):
Вас не хвалити, величати,
А курвами слід називати.
Чому одні можуть терпіти,
На блядки вічні не ходити,
Любити дівчину одну,
За злі думки чути вину.
А інші вічно кудись шлятись,
Із ким-попало цілуватись.
Хвалитись потім навсебіч,
Як іншу має кожну ніч.
Вам вилізе це всеє боком.
Проснетесь зранку ви нівроком,
Побачите з собой в постелі,
Ту що була на "каруселі",
По-п'яні взята, як красуня,
По-правді - страшная блядуня.
Наука буде вам тоді,
А може буть гіршій біді.
Коли та дівка залетіла,
І вас на собі оженила.
Сміюся звісно трохи я,
Але згодіться - не дурня.
Так, можете ви блядувати,
А потім слізоньки втирати.
А можете інакше жити,
По-правді когось полюбити.
І жити з нею без проблем,
Не плакати, не буть блядем.
Отож, мої мужчини любі,
Шукайте ту одну собі,
Бо блядування в вашій моді,
Дозволить лиш цвісти біді.
