Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808758
Ой, на лужку, на лужку
стоїть сіно у стіжку:
літо запасало,
зимі дарувало.
Росли влітку квіти
сонечком зігріті,
трави виростали,
вітри їх хитали.
Косарі ходили,
трави накосили
для осені кольорової,
мозаїками чудової.
Під сонцем сушились,
у стіжок носились,
високий складались,
верхом укривались.
У стіжечку - сіно,
пахне неймовірно,
сушені там трави,
любистку приправи.
А ще материнки,
трави сухі спинки,
тимофіївка, кропива,
чина, а ще конюшина.
Овес був отам сухий,
грицики і деревій,
ще були ромашки,
звіробою цятки.
Пижмо і Петрів батіг,
подорожнику був лист
і хмелю листочки,
вівсяниці точки.
Росли трави запашні
усі влітку й навесні,
потім засушились,
зимою згодились.
Стане їсти їх худібка,
виростати буде швидко,
доїтися молоко,
щоби діточкам було.
Щоб неначе густі трави,
діти дружно виростали
і зростали здорові
українські малюки.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819341
17.10.2018.-29.11.2018.
Картина Ігоря Роп’яника.
