І настане день - і піде печаль!
Хтось мене запестить, ніби свою мрію.
Мою тугу візьме й на своїх плечах
Винесе із хати. І внесе надію.
Зцілить добре серце , зацілує очі.
І відлунням в них засяє світанок.
І зірками всипані стануть мої ночі-
Вкриє ніжним сяйвом місячний серпанок.
Ті цілющі руки в обіймах зігріють,
Заколишуть, втішать - й кімната займеться
Тим вогнем цілющим...і біди зітліють.
І ніколи серце вже не розіб'ється.
