Мої сім п'ятниць на черговий тиждень
Дрібцюють прусаками в голові,
Я знов тягну із купи самі нижні
Порожні ступи й сита не нові.
Порізав душу — кров біжить у тіло
Знов вип'ю йоду-яду перед сном,
Без льоду — з льодом, аби не кортіло!..
Ковтати забуття гірким вином
Чекаю суть після гучного вступу...
Зиркнув за край ідей, а там — нові!
Товкти у ситі воду, а не в ступі,
З відлунням у безмежній голові...
Все важче після кожного удару
Отих важких, хоча й порожніх слів...
Реальність повертається з базару,
Порахувавши, що продав-купив...
