Всім доброго часу! Спочатку трішки відійду від теми і розповім вам про Бобиків. Отже, Бобики – то таке плем’я людей, релігією яких є трудоголізм (не плутати з алкоголізмом) Тому мене зовсім не здивувало, що Ірина Бобик взялася нести хрест співорганізаторки квартирника, який проходив в неділю (9 грудня).
Для тих, хто не в темі, скажу, що квартирник – такий собі неформатний захід, в якому є багато поезії, музики, ласощів та напоїв (не обов’язково – алкоголь). Залежно від організаторів, формат може змінюватися. Зазвичай він довільний.
Так склалося, що цього разу всі присутні мали регламент – одна річ (пісня або поезія) і далі очікуй на свою чергу (по колу). Для «особливо обдарованих» проясню - це не свінгер-паті.
Для того, щоб вас пропустили, потрібно було принести якийсь смаколик. Фейс-контроль проводив Тарас Бобик, який передавав людей в обійми Іри. Як я зрозумів, це якісь давні сімейні традиції.
Вечір таки вдався на славу. Було багато жартів, які зазвичай я і провокував.
Мені було вдосталь чаю, бо я пив його з півлітрової чашки. Достатньо було й смаколиків. Мій внутрішній єврей шепоче мені на вушко, що всіх я таки не спробував….
Але це не головне. Бо все-таки мистецтво взяло гору над животом. Це, зрештою, й була одна з головних причин зустрічі. Завжди радий бачити хороших людей та добре провести час із Музою поруч.
Якщо хтось кусає лікті, читаючи цю замітку, закликаю вас прийти на наступний захід і кусати соковиті шматочки творчості.
Підпис: Той, хто п’є зелений чай з півлітрової чашки і заїдає соляниками.
10.12.2018
