Ну ось прийшла до нас зима.
Сама..
Сиджу собі біля вікна
Одна..
Дивлюсь: спадає на поріг
Цей сніг.
Навкруг усе вже замело
Село.
Покрилось в біле полотно
Воно.
Біленьке, чисте і м'яке
Таке,
Як ковдра землю зігріва.
Трава
Сховалась й спить аж до весни.
В ці сни,
В холодні зимні вечори
Згори
Включає місяць сотню свіч.
В цю ніч...
Палають зіроньки-вогні.
Мені
Стає так любо на душі
В ці дні!
Дуже сподобався,Олю і вірш,і нестандартний стиль письма,що аж самій захотілося спробувати:
Сиджу одна біля вікна,
Сумна...
Уже давно живу одна,
Стара...
Чогось ще жду я від вікна,
Дарма...
Ох і холодна ж ця зима, a:
Німа...