Все валиться з рук, і немає розради,
на серці тягар: все не так, як хотілось.
Бажання сховались, постійні шаради…
В додаток сьогодні жахіття наснилось.
Ще ранком мороз стереже на порозі,
все прагне скоріш зачепитись за комір.
Снігами й вітрами лякають прогнози.
Де свято, де радість, веселощів гомін?
У мене відун є — у нього спитаю.
Піду, розповім про свої негаразди...
Він мудрий, бувало, й на кобзі зіграє...
Вислухав чемно, та замість поради
бере три посудини, в кожну вкладає
окремо: морквину, яйце, мірку кави.
Усе на вогонь, сам мовчить, не втішає.
Розмірені рухи, а очі... лукаві.
Проходять хвилини чекань і терпіння.
Готово! Зварились яйце і морквина,
і кава духмяна — в ній сила тяжіння,
у цей аромат враз пірнає хатина.
—Бери свою каву, тепер розмірковуй:
що сталося тут, як змінилися речі?
Для всіх один час і єдині умови,
питання мої — не дивацтва старечі.
Ось, тве́рда морквина стала м'якою,
яйце і крихке, і рідке стало тве́рдим.
Людина так само! З твердою ходою
зламатися може, душею завмерти.
І навпаки: слабосилі в негоді
можуть зміцніти, повірити в себе.
Кава духмяна — напій насолоди!
В воді розчинилися мелені зерна.
Є люди, як зерна, — такі особливі:
впливають самі на навколишній простір;
кепські обставини й різні події
обернуть в знання і отримають досвід.
Почула? Все просто! Була б тільки користь.
Таня СВІТЛА
12.2018 р.
