ТИгр і Єфрат впадали у безкрайній Вавилон,
Забула земля ті миті вічності, той авалон,
А перед небом у неймовірній величі й красі,
Постала дівчина, мов янгол у моїм житті.
О, найчарівніша на білім світі квітка,
Летять зорі вночі освітити твої милі очі,
Окриляє радістю погляд твій,
НИшком зупиняється в ці миті час...
Лунає місячна соната, і кличе за собою в вальс...
А струмок дзеркальний малює твій портрет,
Мов із гармонії й лілій неперевершений букет,
Обертається Земля, шукаючи відбиток твоїх ніг,
Єством та чистотою, голос твій, немов дитячий сміх.
Світає образ Твій, твої слова й подумки про забуття,
Ессе мільярди не покриють й крихти опису мого почуття,
Рай серед життя, оазис у пустелі, розкривається в мені,
Цілую сонячний потік, що зустрічатиме тебе зранку вдалині,
Едем вічності душі, нехай покриває Тебе любов'ю увісні...