Ти прекрасна людина, і вдень і вночі.
Ти безмежна, глибока і цінна.
Я без тебе ніколи б не брав сургучі,
Якби ти була інша чи змінна.
Ти - мій стимул кремезний ще й далі іти,
Ти - мій привід горіти аргоном.
Я для тебе у мандрах зорю на світи,
Я із воїна став агрономом.
І вирощую я не свавілля, а цвіт,
Щоб красою тебе оточити.
Так яскраво мене просвітив твій софіт,
Що тепер мушу заново жити.
Та ні каплі жалю; ти прекрасна завжди,
Хоч виказують втому повіки.
Я бажаю тобі більш не знати нужди,
Будь, матусю, без горя навіки.
дуже гарно! 
