Зітхаю, та це мимоволі...
То не зітхання, то - МІЙ КЛИЧ!
Бо я не підкорюся долі,
Яку хтось вигадав як бич.
Не підкорюся я ні болю,
Ні страху, що без правил б'є;
Я обираю свою долю
І не чіпаю не своє.
І я не вірю в дні останні -
Вони для тих, хто не живе...
Я розчиняюсь у Коханні,
Збираючись знов у нове.
Я сильна, але в тому - Жінка...
Слабкою теж люблю я буть.
Буваю трепетна, мов квітка,
Буває, я - суцільна лють.
Та плакати не хочу, досить,
Хай серце жайвіром летить
У Космос, що мій голос носить,
Коли у грудях щось болить.
(c)Кицюня Карлівна, February 16, 2019
