Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Білицька: Маяк - ВІРШ

logo
Ольга Білицька: Маяк - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Персональный ЧАТ Leskiv
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Маяк

Я заблукав колись в негоду,
І вийшов прямо на маяк,
Він задивлявсь собі у воду,
Кидав кудись блискучий знак.

Мені було на серці важко,
Набрид цей шлях, моє життя,
Душа рвалася ніби пташка
Летіти далі від буття.

І я ввійшов в цю темну вежу,
Нагору, східцями, туди,
Де сяйво ліхтаря бентежне
Застерігало від біди.

Там доглядач старий, понурий,
Та ще кремезній і міцний,
Вдивлявся в далечінь похмуру,
Так ніби бачив світу сни.

Я привітавсь, та він не слухав.
І вітер скиглив наче пес,
Немов цю бурю біс роздмухав,
І хвилі кидав не небес.

Оця стихія – стогін людства,
Застиглий зойк дітей землі.
«Що там на дворі за паскудство?
Ще плаче дощ один в імлі?

Навіщо ти прийшов сьогодні,
Так поспішаючи у путь?» -
Цідив старий слова холодні,
А в них ховав од мене лють.

І не чекаючи ні миті,
Повів іще чуднішу річ:
«На захід хмари ваговиті
Несуть твій корабель навстріч.

Він якір кине за годину
В бурхливу гавань біля нас.
Лишивши друзів  і родину,
Про них забувши просто враз,

Ти зробиш крок на борт химерний
З юрбою інших слабких душ.
І вже ніщо вас не поверне,
Бо судно в ніч помчить чимдуж

Всіх далі від страждань без краю,
Від мрій, вагань, здобутків, втрат,
Як злякану пташину зграю,
Малих розгублених курчат.

Що буде потім – не розпитуй!
Бо знаєш сам, це вибір твій.
За мною, як ті інші, слідуй
Повз гострих крапель міцний стрій.

Я доведу вас до причалу,
Де стріне Чорний Капітан.
Не бійся ні його, ні шквалу,
Хай шаленіє ураган!».

Мені б тікати, чи спитати,
Як доглядач цей втратив глузд,
Та я продовжував стояти,
Так ніби у підлогу вгруз.

І не помітив бляклі тіні,
Їх натовпи линув звідусіль.
Чи були люди то у тілі,
Чи вийшли привиди з підпіль?

Мене повільно оточивши,
Дивилися за горизонт,
Де міць стихії підкоривши,
Плив барк крізь атмосферний фронт.

Хто в ніч таку рушає в море?!
Навіщо нам чекати їх?
Та мовчки ми пішли у морок,
Неначе повний грішних втіх.

Вітрила наближались швидко.
Ліз холод під старе пальто.
Стискало страхом серце гидко,
Та не звернув назад ніхто.

Примарний барк, досягши цілі,
Нас запросив, спустивши трап.
Мої супутники змокрілі
По ньому йшли. «Мене не квап!» -

Почув я голос власний, хриплий,
Бо доглядач нас підганяв,
До дійства вже, напевно, звиклий,
Як до пустих, буденних справ.

На берег в світлі блискавиці
Спускалась постать з корабля,
Струнка й висока, мов дзвіниця,
І темне-темна, як земля.

Обличчя кольору ебену
Було суворим, кам’яним.
Червоні вогники шалені
Стрибали в погляді склянім.

«Мандрівцю, не марнуймо часу! -
Промовив Чорний Капітан, -
Каюти неземного класу
Давно очікують прочан,

Що прагнуть у краї розради,
Спокою, волі, забуття.
Дослухайся лиш до поради
І не затримуй відплиття!».

Для відступу не стало місця.
Я відповів рішучо «Ні!
Хай справді це,  чи тільки сниться,
Ще будуть кращі, ясні дні.

Не полишу завчасно берег
На радість демонам чужим,
І ваш зловісний шепіт – шерех
В повітрі тане, наче дим».

У гніві Капітан ще ближче
Ступив до мене і завмер.
Він пахнув сірим попелищем
І тліном нетутешніх сфер.

Та я лишався непохитним.
Хіба не раз зустріну смерть?
І розвернувшись раптом спритно,
Примара чорна зникла геть.

Ось корабля не видно поряд.
А доглядач хіба тут був?
Ніжніше загуділо море,
і менше вітер в спину дув.

Як я дійшов тоді додому,
Тепер не пригадаю вже.
Лише довідався потому,
Маяк ніхто не стереже.

Стоїть він пусткою роками.
Та якщо вірити пліткам,
В негоду, темними ночами
Він світить зниклим морякам. 


ID:  836420
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.05.2019 10:57:37
© дата внесення змiн: 01.02.2021 10:57:08
автор: Ольга Білицька

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Родвін
Прочитаний усіма відвідувачами (421)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Родвін, 17.04.2021 - 14:21
Дуже красиво. Містично. О́бразно.
Написано майстерно.
Прекрасна ідея - віра в непохитність духу.

ros ros ros ros ros    
give_rose  
 
Ольга Білицька відповів на коментар Родвін, 17.05.2021 - 21:37
Не віриться, що хтось подужав цей довгий вірш) Так, він саме про це hi
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: