Хіба не так? А що – не так?
Чом серце нібито сказилось?
З форматом дійсності відтак
Йшло в боротьбі, та й зупинилось.
Їх не багато, та ще є
Тих, хто воліє змін на краще.
Однак питання постає:
Де – вже чуже, а де ще наше?
І не роки, а місяці
Промчать й розчиняться в тумані,
Їх імена у всій красі
Заклякнуть бидлом на екрані.
Все заволоче час пітьми…
Хтось затанцює в шароварах:
«Ату його, візьми, візьми…» –
Зійдуться в посмішках лукавих.
І вже не треба ні мети,
Ні мрій високих. Бога ради!
Живи свинею між свиньми,
В гною шукаючи наснаги.
Незчулися, як з небуття
Знов відродились робесп’єри.
Здається, що людське життя
Красивим є лиш на папері.
Хіба не так? А що – не так?
Зваж привілеї на терезах?
То ж зрозумієш—ти черв’як,
Сповитий в допустимих межах.
