Цей вірш написала, подивившись передачу "Стосується кожного", яка вийшла в ефір 09. 04. 2019, о 18 годині. Називається "Однокласниці". Зазвичай такі передачі не дивлюсь, але ця стосується знайомої родини.
Матір старенька, до ліжка прикута.
Серце невтішно сльозою бринить.
Слово образи, мов жало отрути,
В душу змією вповзає умить.
Квилить нещасна, згорьовані очі.
Просить хоч краплю любові в дітей.
Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі.
Туга, що лине із кволих грудей.
Змучене тіло, розтерзані мрії
І лиш питання на впалих вустах.
Тільки печаль і тавро безнадії
Та перед вічністю безвість і страх.
– Матір знесилена, сиза голубко!
Доля спіткала тебе нелегка.
Де та розрада з життєвого кубка?
Чом у дітей скаменілі серця?
Де розгубили вони всі принади,
Що наділяють красою людей?
Певно, що відповідь ти вже не знайдеш,
Не зазирнеш до закритих дверей.
Ти сподівалась, що крига розтане,
Раптом звільнивши з полону тепло.
Вигляне світло назовні жадане,
Що поступово чомусь утекло.
Що приголублять тебе любі діти,
Знов запросивши у спільне життя.
Будеш їм променем вічно світити.
Тільки б краплинку від них каяття.
Всіх би простила, забувши образи,
Бо дні і ночі водою пливуть.
Та не судилось, не склалися пазли.
Іншу тобі напророчили путь.
Знайдеш в холодній байдужості вчинку,
Пристань останню в будинку старих.
Може не пізно ще? Й рідні кровинки
Раптом відчують, що скоїли гріх.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Дякую Вам, пані Катерино, що прочитали! Знаю цю сім'ю. Дуже прикро. Їх матір забрали в притулок, але не в той, який показували в передачі. А дочка і внучки так і не намагаються знайти матір. Навпаки, пішли до гадалки, та сказала їм, що їх немічна матір на них навела порчу, зробила так, щоб у житті їм не щастило, щоб вони не мали грошей і так далі. Потім сказала, якщо вони заплатять їй 12000, то вона цю порчу зніме. І що Ви думаєте? Вже знайшли гроші і повезли провидиці. Я в шоці!
Звісно, що й батьки допускають помилки і не завжди бувають праві. А гордість не дозволяє вибачитись. Але як би там не було, все рівно батьки дають життя і треба їх вибачати. Бо якщо тримати в собі злість, то вона роз'їдає тебе з середини і заводить у глухий кут. Всі люди, всі помиляються. Я стараюсь просити вибачення в дітей, якщо щось скажу в серцях. І знаю, що не права. Вибачаюсь і говорю, як сильно їх люблю. І одразу стає легше. Дякую за відгук!