Печера....тиша....холод...
Так темно....страшно....голод...
Жадоба, фальш і злоба,
У пекло це дорога!!!!
Блюзнірство, зрада, помста,
Для рідних надто гостра,
Гріхом отруту впустить,
Довіку не відпустить.
Спокуси взяли владу,
Байдужість править радо,
А з ними заздрість тиха,
Робила людям лихо....
Піднялась вгору зброя,
Спитай себе все ж:"Хто я?"
Росте в душі пухлина,
Свідомість - вічна злива.
Бо царство із орбази,
Токсичні творить фрази...
Із раю вже пустеля,
Поглянь лишень : ти - скеля!
Розїло серце в діри,
Ця погань жре без міри,
А далі що? Самотність!
А це вже незворотність!
Нема душі живої,
Де кожен став ізгоєм....
А в зла червоні очі,
Гуляє серед ночі....
Не слухай шепіт з прірви,
Вона святе розірве.
Все світло затуляє,
Тебе це не лякає?....
Відчуто мною... Коли зло пробирається, ми стаємо спостерігачами... Безвольні, поневолені в своїх головах, в своїх надуманих світах образ, ганьби, підлості, фальші, зрад... ВІрш емоційний. Особисто для мене актуальний. Дякую.Сподобалось.
Лише на це сподіваюсь, що коли зі сторони побачать це, то впустять у душу ласку, вірність, щирість, добро і усе те, що робить наш шлях чудовим, мальовничим!