В моїх очах далекі зорі,
Котрі сплелися у стежки.
Мені під ноги стелять квіти,
Ведуть мене крізь всі світи.
Нехай слабкі очі вже осліпли,
Їх випалив вогонь планет.
До правди від народження закриті,
Мов в’язні власних кліток й меж.
Я буду серце віддавати,
Згораючи в світанках кожен день,
Щоб сонне сонце розважати
У грудях ледь жевріючим вогнем.
І під крилом прекрасним ночі,
На дахах людських осель.
Я блюз співатиму з котами.
Про світ таких смішних людей.
