Твої очі в сутінках вечора говорили чітко
Про те, що маємо згодом тілами збагнути.
Благали єднанням сповна стати розкутим
При попаданні в розкоші білого тіла сітку.
Стало нестерпно сотому в трунку цілунку,
Собою, в екстазі, повністю мене захопила.
Не пам'ятаю від щастя, що ти таке робила,
Готуючи насолоду мені найвищих гатунків.
Нема слів, щоб рухів твоїх описати ніжність,
Коли взаємно злились у нестримному акті,
В обіймах сховали наших бажань грішність.
Хотіли ми вічність бути в тілеснім контакті,
Кинувши геть невмолиму часу поспішність,
Раділи знеможені втомою кохання антракту.
(Сонет)
23 листопада 1997 р.