Вітер все дужчає, мов болеро.
Листя кружляє у танці богеми.
Вічно заплаканий лірик П’єро
Гострить перо, щоб строчити поеми.
Я ж, навпаки, затупив: хай їм грець,
Віршам предовгим з поемами в парі!
І не спокуса — лавровий вінець:
Нащо мені на чолі цей гербарій?