Чарівно полонять усіх жагучим запахом цвіту.
Барви веселки пелюстками повторюють чітко,
Красу маючи, що у природі стрічається зрідка.
Стоять на городі посеред зелені жарким літом.
Букети пильнують зеленаві з колючками віти,
Готові принести радість, розпускаючи плітки.
Лишаючи болем подряпини тіла у крові мітку,
Володарки п'єдесталу в змаганнях квітів світу.
Вітають ними в народження донечки або сина,
Доповнюють дорогі та приємні свят подарунки,
Ведуть шлюбом весільні молоді пари численні.
Наповнюють сумом похоронів чорніі лаштунки,
Могилу вкривають, прячуть собою вінки зелені,
Коли смерть забирає чергових життів пакунки.
(Сонет)
24 листопада 1997 р.
Щось такий настрій ,троянди похилились... Всміхніться краще, пригадайте.як дарували їх коханій та,як любились.. 
Колючий вірш, як і троянди, і трохи сирий (може, від дощів)? 
