Тендітним блиском грає шкіра молода,
Нехай вона холодна, нехай вже посіріла.
Та не покинула її краса,
Хоча життя і полишило.
Волосся світле, наче льон,
Я обережно в косу заплету.
На шию надягну кулон
Закляття, у котрому ув'язню.
Воно тобі поверне сили,
Вдихне життя в вуста німі.
Століттями бродив по світу,
Шукаючи рятунку від чуми,
Що вже давно скувала душу,
Котра з дитинства серце рве.
З живих нікого не звав я другом.
Серед людей не бачив я себе.
В науку, в магію поринув з головою,
Подалі від буденності в книжки,
Та все ж єство людське так просто не обдуриш.
Від нього так просто не втекти.
Магія тоді відкрила рішення мені.
Трактат я темний відшукав.
Якщо не можу бути другом для живих,
Я пошукаю серед тих, чий вогонь життєвий вгас.
І ось чому тепер ти тут,
Дитя, пізнайвше поцілунок смерті,
Я круг замкнув, усе готово.
Давай повернемо тебе нарешті.