Як нема розуму, панове,
Яка різниця скільки літ
І скільки воно безголове
Вже топче цей прадавній світ.
Дається розум на початку,
Дається кожному із нас,
Та кожен має свою хватку
Хтось береже, а хтось в той час
Його втрачає, не одразу,
Бо вимиває, як пісок,
Впускаючи в нутро заразу
З недобрих вчинків і думок.
Вагу все має в цьому світі
Але більш вища у думок
Від них залежить на орбіті
Ми на шляху ще до зірок,
Для нас омріяні висоти,
Чи вже ведуть на ешафот?
Від того чи ми "за", чи "проти"
Такий і випаде нам лот.
10.07.2019 р.
гарний, розсудливим вірш 
